| Надорожній-590
Маленька крапелька величної держави Моє село,багато є таких! Зазнало лиха,бідувань і слави Воно живе і вічно буде жить!
Зриває вітер черешневий цвіт і в вихорі несе над пагорбами. Розходиться долинами,перемішаний з туманом,запах весни. І так вже 590 років клекіт бузька переплітається з світанковим клепанням коси над городами і луками Надорожни. 4 червня 1420 року датується згадкою про село Надорожну,яке в ту сиву давнину Дорожнім звалося.Жорстка цивілізація безжально скошує столітні дуби, що пам'ятають ще герць коней козаків Максима Кривоноса,польських й австро-угорських васалів,німецький посвист куль,взривну повстанську пісню і радянські соцзмагання.
Строкате сьогодення розбурхало селянські оселі.Хто гріється під італійським сонцем,хто польські ягоди збирає,хто з впертістю лікує,зарослі бур'яном, городи і всі в душі сподіваються про своє добро,своє щастя в своїй хаті.
І Надорожна,як сотні українських сіл,буяє сливовими садами,наповнює повітря шкільним дзвінком,церковним дзвоном і піснею українською...
Кругом села ліси із звірами й грибами.Біжить поміж горбами маленька річечка Хрустів,відзеркалюючи жайворонкову синь.
Із ювілеєм тебе,Надорожно!
Підготував Водославський Микола Миколайович
| |