Надорожній-590

Маленька крапелька величної держави
Моє село,багато є таких!
Зазнало лиха,бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!

Зриває вітер черешневий цвіт і в вихорі несе над пагорбами.
Розходиться долинами,перемішаний з туманом,запах весни.
І так вже 590 років клекіт бузька переплітається з світанковим
клепанням коси над городами і луками Надорожни.
4 червня 1420 року датується згадкою про село Надорожну,яке в ту сиву
давнину Дорожнім звалося.Жорстка цивілізація безжально скошує столітні дуби,
що пам'ятають ще герць коней козаків Максима Кривоноса,польських
й австро-угорських васалів,німецький посвист куль,взривну повстанську
пісню і радянські соцзмагання.

Строкате сьогодення розбурхало селянські оселі.Хто гріється під італійським
сонцем,хто польські ягоди збирає,хто з впертістю лікує,зарослі бур'яном,
городи і всі в душі сподіваються про своє добро,своє щастя в своїй хаті.

І Надорожна,як сотні українських сіл,буяє сливовими садами,наповнює повітря
шкільним дзвінком,церковним дзвоном і піснею українською...

Кругом села ліси із звірами й грибами.Біжить поміж горбами маленька
річечка Хрустів,відзеркалюючи жайворонкову синь.

Із ювілеєм тебе,Надорожно!



Підготував Водославський Микола Миколайович