У 1926-27 р.р. в селі Надорожна    проживало  1132 чол. Більша майнова власність належала Кніппелю Йоахиму.

На 1.01. 1934 р. в с. Надорожна Тлумацького повіту був створений кооператив «Поступ».

Господарсько-споживча спілка з 11.09. 1934 р. села належала до Тлумацької гміни.

В 1923 р. жителі села Надорожна В. Кравецький, М. Федорчук та ще декілька селян звернулися до староства з проханням про дозвіл засну­вати хату-читальню. Такий дозвіл вони отримали через 3 місяці. Споча­тку читальня тимчасово розміщувалась у хаті І. Федорчука. Тут жителі села мали можливість зійтися, почитати книжки чи газети. Збирали й членські внески, бо хата-читальня мала свої витрати. Хтось із людей села запропонував купити радіоприймач. Заможні селяни пожертвували по 5 злотих і придбали радіоприймач марки «Марком», який працював на батарейках.

Протягом двох років читальня тіснилася по чужих хатах. Потім більш енергійні господарі, зокрема М. Морикіт, О. Романюк, І. Федорчук, М. Кретович, І. Шлапак, П. Доміна, Я. Антошків побудували нову хату-читальню. Будівництво проводилося толокою, у якій брали участь майже всі господарі села. 15 серпня 1926 р. було завершено спо­рудження читальні, у кімнатах якої до обіду навчалися діти 3, 4 класів. Будинок не зберігся. Діти 1, 2 класів вчилися в іншому приміщенні на­впроти помешкання Луців К. Ю., де вчителював Бурий. (мал. №1)

Одночасно польська громада мала своє добротне приміщення, де ді­тей навчали пани Колінські. (мал. №2)

Діти сиділи на довгих лавах, де поміщалось до 10 чоловік. На столи клали зошити, книжки.

В школі була сувора дисципліна. За найменшу провину карали. Якщо діти не вивчили урок, їх залишали після уроків на 2-3 години. Писали олівцем. Чорнильними ручками виконували контрольні роботи. Учні мали по 2 зошити, один — класний, а другий -  для домашніх робіт.

Книжки купували в крамницях, коштували вони дорого, більше 1 злотого.

Викладали у школі такі предмети: українську і польську мови, ариф­метику, релігію та ін. Всі предмети, крім української мови, вчили по-польськи. Уроки релігії вів спочатку священик Плавлюк, а потім — Коцмина Василь. Він приходив на останні уроки і вчив катехизм, літургію. За непослух теж карав учнів.

У 1929 р. у першому класі було за списком біля 30 дітей, а 1932 р. у 1 клас пішло 20 учнів. Лагідною, спокійною, терплячою була вчителька Волянська, яку згадують з любов'ю її вихованці.

Не було підручників і зошитів, тому доводилося писати на чому-небудь. Крім основних предметів, вивчали ще й німецьку мову. Вчите­лем був Козак Степан, який вимагав від учнів знань і дисциплінованості.

За свідченнями жителів Круховською В.І.(1922 р.н.), Ланихруща П. С. (1925 р.п.), Пшеничного І.М. (1932 р.н.) учні добре вчилися, знали і могли вільно розмовляти польською мовою. Уроки починались християнським привітанням і  молитвою „Отче наш..."

Дуже бідних дітей вчителі інколи запрошували на каву до польської школи, бо там учні харчувались.

Навчання було чотирирічне, а далі діти продовжували навчатися у Тлумацькій школі.