I Причини: 1. прагнення феодалів Європи здобути нові території; 2. прагнення селян здобути свободу і землю; 3. дрібні рицарі хотіли за допомогою зброї отримати землі і гроші; 4. купці намагались встановити нові торгові зв’язки зі сходом; 5. прагнення папи римського розширити вплив і доходи католицької церкви.
II Привід: папа Урбан II під час другого Клермонського собору закликав усіх католиків звільнити Святу Землю від «невірних».
III Основі події: 1096
Похід селян. Неорганізовані, погано озброєні, без достатньої кількості
провізії, вони насилу дістались Малої Азії, де їх вщент розгромили
сельджуки. 1096—1099 перший хрестовий похід феодалів. У поході взяли
участь близько 100 тисяч осіб. У 1097 вони захопили столицю сельджуків
Нікею, у 1098 завоювали Едессу та Антіохію. В липні 1099 армія
хрестоносців взяла Єрусалим. 1147—1149 другий хрестовий похід. Його
очолювали імператор Священної Римської Імперії Конрад III і французький
король Людовік VII. Приводом до походу стало захоплення турками у 1144
Едесси. Німці, котрі виступили раніше, були розбиті. Спроби французів
захопити Дамаск були марними. 1187 султан Слах-ад-Дін (Саладін) захопив Єрусалим. 1189—1192
третій хрестовий похід. Армію очолили імператор Священної Римської
Імперії Фрідріх I Барбароса, французький король Філіп II Август і
англійський король Річард I Левове Серце. Німці зі значними втратами
пробивались через Малу Азію, але після того, як Барбаросса потонув під
час переправи через річку Салеф (1190), його армія розпалася. Філіп II у
1191, узявши порт Акра, з частиною хрестоносців повернувся у Францію.
Річард, домігшись ycпixiв у Cipiї, оволодівши Kiпpом i утворивши
Кіпрське королівство, у 1192 уклав iз Салах-ад-Діном мир, за яким за
Єрусалимським королівством залишилася вузька прибережна смуга від Тиру
до Яффи. Єрусалим залишився в руках мусульман. 1202—1204 четвертий
хрестовий похід. Організований папою Інокентієм III. Хрестоносці замість
запланованого походу в Єгипет рушили у Візантійську iмпepiю, завоювали
християнські міста Задар у Далмації (1202) i Константинополь (1204). На
частині території розваленої Візантійської імперії хрестоносці утворили
кілька держав, з яких найбільшою була Латинська імперія, що існувала до
1261. У результаті походу Венеція монополізувала торгівлю зі сходом,
захопивши ряд важливих у торговому та військовому відношенні володінь
Візантії. 1217—1221 п'ятий хрестовий похід. Початий проти Єгипту
збірним військом хрестонос¬ців на чолі з австрійським герцогом
Леопольдом VI і угорським королем Ендре II. Висадив¬шись в Єгипті,
хрестоносці оволоділи фортецею Дам'єтта, але змушені були укласти з
єгипет¬ським султаном перемир'я і піти з Єгипту. 1228—1229 шостий
хрестовий похід. Імператор Священної Римської імперії Фрідріх II, який
очолював його, за допомогою переговорів (а не воєнних дій) уклав з
єгипетським султа¬ном договір (1229), згідно з яким Єрусалим повертали
християнам і оголошувалося 10-літнє перемир'я. 1248—1254 сьомий
хрестовий похід до Тунісу. Очолював французький король Людовік ІХ
Святий. Завершився поразкою хрестоносців і захопленням у полон короля. 1270 восьмий хрестовий похід. Очолював французький король Людовік ІХ Святий. Після висадки в Тунісі у війську хрестоносців спалахнула епідемія чуми, від якої помер і сам король. 1291 Взяття єгипетським військом Акри — останньої фортеці хрестоносців на Близькому Сході. IV
Висновок: отже, хрестові походи —це походи західноєвропейських рицарів
проти мусульман. Вони велись під лозунгом захисту християнства, але мали
воєнно-колонізаторський характер.